Екологічна Флористика.
Міфи та реальність.
Тема сталого розвитку, екологічного мислення та розумного споживання стоїть на порядку денному майже у всіх галузях діяльності людей.
Не обійшла вона і флористику. Наразі в нашій прекрасній сфері діяльності назріває революція.
Частина радикально налаштованих борців за екологію закликають відмовитись від зрізаних квітів взагалі. Перед традиційними квітковими святами - 8 березня та Днем закоханних акції про заміну букетів більш утілітарними подарунками ширяться соціальними мережами зі швидкістю нового штаму "омікрон". Більш помірковані, пропонують купувати тільки локальні квіти, які не долають великий шлях від місця їх народження до кінцевого споживача.

Мотиви відмови від африканських та еквадорських квітів від екоактивістів доволі логічно обгрунтовані: це і великий карбоновий слід еквадорських троянд, бо доставляють їх в Україну на літаках і важка праця людей на квіткових плантаціях і використання великої кількості пестицидів.


Але давайте розбиратись по пунктах:
1. Перевага квітів як подарунку у тому, що вони, як і будь-який рослинний матеріал, повністю розкладаються у грунті за доволі короткий проміжок часу. А через скільки часу природа поглине ваші нові предмети одягу, прикраси або, навіть, пластикову тару від гелю для душу?
2.Троянди з країн де довгий світловий день та теплий клімат дійсно потребують багато вологи, але вони не потребують додаткового опалення, освітлення та побудови капітальних приміщень для вирощування. Імпортери часто викладають відео теплиць з Еквадору та Кенії - це дуже мінімалістичні з точки зору використання матеріалів споруди. А для того щоб зростити в Україні хоча б трохи подібну до еквадорської трояндиу ресурсів треба в десятки разів більше.
3. Стосовно використання літаків для перевезення, можу зауважити, що квіти пакують дуже компактно. Коробка розміром 120 х 40 х 30 см вміщує до 280 троянд. Значно більший вуглицевий слід залишають поціновувачі тропічних куротів, які по три рази на рік здійснюють майже навколосвітню подорож з багажем на еирбасах та боїнгах.









Різдвяний Дідух – з жита сніп
Злаків, трав та квітів
Є він в хаті – буде й хліб
І здорові діти.

Перший або останній сніп або інша частина врожаю має особливе значення в більшості хліборобських культур не лише Європи, але й інших частин світу. Дідуха робили з першого зажинкового чи останнього обжинкового снопа.
Напередодні свят зі стеблин обрядового снопа формували кілька пучечків, обв'язували їх соломинками чи кольоровими нитками. Потім такі дольки складали докупи й обкручували стрічками.
До хати його вносили напередодні Різдва.

У народі цей святковий сніп називали «дідом», «дідухом», «колядою», «колядником». Він перебував в оселі до Нового року або до Водохреща.
Дідух – давній символ доброго врожаю, миру й злагоди в родині, достатку в домі.
Ми хочемо відродити дуже красиву українську традицію – встановлення Дідуха – солом'яного автентичного родинного оберігу.

Навіть, абсолютно сучасні та світські родини з великим захопленням реагують на цей красивий та ароматний витвір мистецтва.
Колись Дідуха встановлювали на свята в кожній українській хаті замість ялинки. Виготовляли з того зерна, яке вирощували самі. Плели дідуха щонайменше з трьома ярусами, бо вважали, що будова втілює в собі сьогодення, минуле та майбутнє.

Святковий сніп заносили до хати, промовляючи "Дідух до хати – біда із хати". А після закінчення різдвяних свят спалювали, щоб зима закінчилася і можна було розпочинати сільськогосподарські роботи на полі.

А зараз, на тлі загального захоплення сухоцвітами, ця українська традиція виглядає дуже своєчасно.
Слідкуйте за нами в соціальних мережах